Хто забуває своє минуле, той не матиме майбутнього

    Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – збиратися на вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи все найкраще у наше сьогодення, учні 8 класу Шполянської школи І-ІІІ ступенів № 5 на чолі з класним керівником Курінною Л.В., шкільним бібліотекарем Різник С.Д. та педагогом-організатором Седик Г.О. влаштували вечорниці, на яких відродили усе найдорожче, що є в народу: його мову, пісню, історію, звичаї…

    Учні інсценували один вечір із життя наших предків, перенесли глядачів у часи, коли ще листопад у народі називали напівзимник, трудкотрус, падолист, братчини, коли в хаті топилася піч, пахло домашнім запашним хлібом і лунала жива українська пісня… Саме тоді у наших предків в листопаді наставала пора відносного перепочинку. Було зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала замерзла нива, а отже, можна було зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави.

    Учні зі сцени нагадали глядачам про українські народні прикмети, звичаї та свята. Наші предки говорили, що листопад – жовтню син, зими – рідний брат. Це місяць, у якого на похваті були і віз, і сани. Саме на кінець листопада припадають свята, які шанують та відмічають український народ. 4 листопада відзначали свято Казанської Божої Матері, вважалося, якщо цього дня небо плаче, то за дощем прийде зима. 14 листопада урочисте свято Кузьми і Дем’яна, предки говорили, що саме в цей день обов’язково буде мороз. 21 листопада свято Михайла, і Михайло мав приїхати на «білому коні» та сповістити про зиму. Люди готували медові напої, на свято сходилися всі мешканці, які брали участь у зустрічі зими та першого снігу. 27 листопада – День Пилипа, в цей день починається піст і жінки пряли кужіль на полотно, а 7 грудня день Катерини, саме в ці дні молоді хлопці та дівчата збиралися гуртом і прямували від хати до хати, де їх чекали добрі господарі та господині, частували, загадували загадки, співали пісень.

    Берегти та передавати з вуст в уста українські народні традиції та звичаї добра звичка учителів учні та нашої школи. Адже, хто забуває своє минуле, той не матиме майбутнього…